Категорія: Емоції словами

Не пам’ятати…Здається так просто, неначе краплю води на сірник. І хизуватись зруйнованим мостом, не наближатись до спогадів рік. . Не пам’ятати. Малесеньким згустком доброї пам’яті дряпати сон, але над ранок латати цю пустку і «заправляти» у гарний фасон… . Не пам’ятати…Чи так це насправді? Коли давно ти живеш в голові… Й від однієї до іншої …

Це неймовірний травень. Вибрики погоди і кашемірові пейзажі за вікном. Він пахне травами, дощами і бажанням, але на смак як добра страва із вином. . Мій тихий травень, мій гучний занадто. Часто, мов переляканий, подекуди глухий. Та саме він запам’ятав тебе найкраще. І саме він не запитав хто ти такий. . Перекрикав дощами всі найгірші …

Сьогодні мені погано без тебе і трохи про тебе… Малесенькі дивні рани, мов дивляться в сіре небо. Маленькі слова на шпальтах, на стелі і на тарілці, маленька застрягла образа, від вчора іще, у гомілці. . Було би напевно смішно визнати, відпустити… . Тужливо і трохи грішно аж так не взаємно любити… Аж так не взаємно …

По ключиці стікає сумнів. Ніби холодно й наче ні. Несподівано й трохи сумно сорок два промайнуло дні… . Я забула, який він, – дотик, І твій голос не в телефоні, Я забула, як б’ються струмом Твої ніжності на долоні… . І якщо би до дна дотягнутись, То б і дно врешті-решт провалилось Я б не …

Коли не фарбую губи і не одягаю сукні, це бунт вже не про сьогодні, а певно що про майбутнє… . Коли мені треба віри у те, що ти помічаєш, як очі горять, про що мрію…ти мружишся, ти зітхаєш… . А я потребую слова і слово те одягнути. Щось на кшталт «ти чудова» чи «краще й …

Скажи, ця весна трохи дивна, П’янка … хоч “обмежена” дуже. І стукає в вікна, чарівна, І булькає сонце в калюжі. . Плететься за хмарами, ніжна, Вітрами колише суцвіття, Спекотна, буває, чи сніжна, Як в перше своє повноліття. . Скажи, ця весна загорілась І так пломенить, так іскриться, Та кожен із нас мимоволі Боїться, що все …