Автор: adminjp

поріз на серці оближе сонце хоч, звісно, краще аби губами… ∞ під час вечері давлюся жовтнем але чекаю тебе так само так само сильно, так само вільно не вимовляю ім’я. навіщо? стече печаль по стегні повільно ∞ то вітер стих, що уже не свище? то так, щоб я рахувала кроки? оті, що ти не зробив …

На коліна впала і не підведуся Лиш поглянула: «спустись до мене ти» Обійми мене, а я в тобі втоплюся Проковтни мене, а потім відпусти ☽ Зав’яжи мене вузлами попід небом Простягни мене вітрами у полях Розливай мене вином, неначе треба У вині втопити праведність і страх ☽ Замалюй мене на тілі свого серця Обпечися мною, …

～ … дотики, обійми, слова… ～ Дотик до яких частин тіла? Руками? Губами?… ～ Всіма частинами до всіх моїх. Буз обмежень. Немаю заборонених зон… Ти? ～ Наче ні. Та якщо є намір звести мене з розуму, то… ～ Це мій першочерговий намір… Розповідай! Шия? Ключиці? Пальці? ～ Не скажу… Дослідження методом спроб та помилок – …

Хай перший камінь, твоє «люблю», для нашого дому буде наріжним Я захищатиму тебе від жалів і втоми, а ти вбережи мене від страхів і будучи сильним, будь іще й ніжним ☽ Хай стінами в домі тому буде моя любов, моя довіра і хай на міцних тих стінах Малює сонце вранці один узор: «для мене ти …

Тінь від твого́ обличчя впала мені на душу Ти нахилився й ніжно руки поцілував Море твого чекання мою напувало сушу Спрагле любові серце під ковдрою диких трав ❥ Ти цілував коліна й дивився, при цьому, в очі Немовби вселяв у мене всі сонця свої й вітри За шторами місто гасло під синім промінням ночі І …

Зім’яте підошвами листя гріє асфальт І серце у всьому тренується бачити щастя Не сходить лише з почуттів моїх перших шпальт: «А раптом тобі любити мене не вдасться?» ღ У прозі та віршах нові виростають міста І в них ми живемо і в них ти мене голубиш Та подумки я неодмінно рахую до ста: «А що, …