Це неймовірний травень. Вибрики погоди
і кашемірові пейзажі за вікном.
Він пахне травами, дощами і бажанням,
але на смак як добра страва із вином.
.
Мій тихий травень, мій гучний занадто. Часто,
мов переляканий, подекуди глухий.
Та саме він запам’ятав тебе найкраще.
І саме він не запитав хто ти такий.
.
Перекрикав дощами всі найгірші смутки,
і знав, що звикла вже до тебе, не зважав.
Коли було самотньо, прокрадався хутко
в шпарини тиші й саме так не заважав.
.
Це неймовірний травень. Перший поцілунок
і гіркота ранкових сліз, усе це в нім.
І він завершив особливий свій малюнок:
любов була складною, він же був простим…
.
Так, саме він запам’ятав тебе найкраще.
І саме він мене до тебе відпустив…
Цей неймовірний травень, що пила я натще,
в собі, мабуть, усе найкраще помістив…
.
27 травня 2020 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий