Дивна весна

Скажи, ця весна трохи дивна,

П’янка … хоч “обмежена” дуже.

І стукає в вікна, чарівна,

І булькає сонце в калюжі.

.

Плететься за хмарами, ніжна,

Вітрами колише суцвіття,

Спекотна, буває, чи сніжна,

Як в перше своє повноліття.

.

Скажи, ця весна загорілась

І так пломенить, так іскриться,

Та кожен із нас мимоволі

Боїться, що все не здійсниться.

.

А варто?! Чи варто боятись?!

Якщо воскресає природа,

Якщо вона змінна і щира

У прояві кожнім погоди.

.

Не бійся, це тільки початок!

Усе починається, справді.

Весна не прийшла обдурити,

У неї завжди своя правда

.

Впусти її через вікна,

Впусти цю весну на поріг.

Бо якби весна не настала

Ти б вірити більше не міг.

І, певно, таке б означало,

Що справді у цьому межа…

Але з нами все уже сталось.

Повір, ця весна не чужа…

.

І стелиться запах цвіту…

І музика тиші звучить…

щоб ми зупинились … любити…

Найдужче у цю саму мить!

.

Автор вірша – Юлія Павлівна

Автор фото – невідомий