Автор: adminjp

Напевно в тому є таки свобода: падати, коли тебе штовхнули, плакати, коли взяли за горло, вірити, коли не потонула. . Напевно в тому є якесь натхнення:  не завжди обирати тільки силу, слабкою бути, часто недоречно, і довіряти власним гарним крилам. . Напевно в тому є рядки іроній та навіть шквал гучних аплодисментів, коли збираєш горсточки …

Поговори зі мною, трошки, хоч про щось. Потеревенимо про карантин, про зміни. Давай поділимося, що кому вдалось, про нероботу, про відпустку, вітаміни. . Про гарні фільми і впізнавані пісні, про ті рекорди, що ніхто не зарахує. Поговори зі мною про свої думки, про щось, що вже тебе, напевно, не турбує. . Заговори…я неспокійна, я тремчу …

А в голові тих думок аж кишить. Квапляться вирости геть в хмарочоси. Посеред неба згубилася мить, та, не прив’язана вічності тросом. . Серце плететься вже до барикад. Знов захищати або захищатись. Ти, виявляється, визнаний кат, не розпинав, ти зібрався погратись. . – Боляче? – Дуже! Глузуєш, авжеж. Як пояснити тобі, що безсила? Як пояснити, що …

Тобі добре? Чи там тобі добре? Десь… деінде, а де – невідомо. . На устах моїх посмішка квітне, але в серці сьогодні оскома. . Чи добре мені? Справді добре… Я і працюю і відпочиваю, я щось читаю, про щось міркую, добре харчуюсь, вже краще співаю. Так, я планую, підштовхую, мрію і зупиняю подекуди мрії. . …

Гарно, коли накрапає… Знітилась…очі до неба… Хмар же насправді немає, то накрапає із тебе… Кожен невідданий дотик, кожне несказане слово, кожне твоє “за” і “проти”, зважене чи випадкове… тьмяні п’янкі сновидіння, сльози із болю вузлами… То накрпає із тебе все, що здійснилось “так само”… . Знітилась…очі до неба… “Тепле” ім’я проказала… Гарно, коли ось так …