Автор: adminjp

Зараз би вмоститись біля тебе, виплакатись, висміятись… Знаєш, кілька кілометрів – більше неба. Любиш? Чи сумуєш…не вгадаєш. . Ти собі один і я одна, в межах двох квартир, одного світу… …зараз би вмоститись біля тебе і прожити так спекотне літо. . Знати, що ти є, що будеш, був, знати й всоте знов перепитати, чути те, …

Ці паперові кораблі тонули гарно Гроза добряче барабанила по них Ці непромовлені слова були вульгарні Але який же вимальовували штрих . Ці темні плями на небесному світилі Ранкові райдуги і блискавки нічні Коли ти скручуєшся на краєчку ліжка Й шепочеш тому, хто не чує, «відчини» . Ця геометрія спазмуючого болю Ці сумування за тобою, вечори …

Ти ненавидиш слово «близькість», Я обожнюю осінь, тумани. (Дуже часто ти ранив навмисно Але згодом зализував рани). . Ти не любиш гармидер і вина Я обожнюю ночі й обійми. (Кожен раз розгортали натхненно Ми словесні безпрограшні війни). . Ти ненавидиш зайве і щире, Ти відштовхуєш тих, хто заблизько. (Я обожнюю книги, літати, Й не літатиму …

Надія – заквітчане поле на перетині диких вітрів. Не треба казати «ніколи»: «ніколи цього не хотів», «ніколи з тобою не буду», «ніколи тебе не чекав», «що сталося, – завтра забуду, у мене ще сотні справ». . Не треба у відповідь лезом водити по світлій душі… Дорослі, достойні, тверезі і дуже уже не чужі… . Надія…чекаю, …

Я стою перед власним морем,  простягнулось ген-ген вдалечінь і шепоче мені, говорить: –  Зупинися на мить, відпочинь. Зазирни якнайглибше в серце і побудь з тим, що там знайдеш. . – Ось, «люблю тебе», ніби, чую… . –  То скажи тепер вголос: «я теж»! Зупинись, не біжи відбувати, чи здійснити чи запалити. Зупинися на мить, благаю, …