С. Б. Р.

Ти ненавидиш слово «близькість»,

Я обожнюю осінь, тумани.

(Дуже часто ти ранив навмисно

Але згодом зализував рани).

.

Ти не любиш гармидер і вина

Я обожнюю ночі й обійми.

(Кожен раз розгортали натхненно

Ми словесні безпрограшні війни).

.

Ти ненавидиш зайве і щире,

Ти відштовхуєш тих, хто заблизько.

(Я обожнюю книги, літати,

Й не літатиму сліпо чи низько).

.

Ми як два океани в безодні,

Ми як вітер і голе затишшя,

Ми з тобою як завтра й сьогодні,

Кожен в іншому майже вмостився.

.

Я не знаю, як це називають,

І чи є взагалі таке слово.

Але я пам’ятаю, як пахнуть

Твої пристрасті пізні, ранкові.

Як ти плавно торкаєшся серця,

Як ти в вічі мені обережно…

(Ти ненавидиш слово «близькість»

Хоч між нами вона безмежна).

.

Ти не любиш, коли тобі брешуть.

Я люблю тебе цілувати.

Все це надто нагадує щастя,

що не варто уже руйнувати…

 .

5 липня 2020 року 

Автор вірша – Юлія Павлівна

Автор фото – невідомий