Автор: adminjp

꧁꧂ Колись ти будеш мене любити Колись ти будеш і будуть квіти Ранкові кави, нічні розмови І грона пристрасті знову й знову ꧁꧂ Не дорікнеш, не спотвориш істин Тобі не буде зі мною пісно Ні прісно навіть і вже не кисло І ти любитимеш гучно, стисло ꧁꧂ А ти любитимеш до і після Коли звучатиме …

ріже. не всередині. не сильно. наче павутиння на руці ще до тебе я була всесильна після тебе – тільки манівці внутрішня заплутаність, нестримність гордовитість, різкість… що це? стоп! я від чого прагну захиститись? від посухи? а чи це потоп? … як земля незвідана до тебе що залита повенями вщент що була і сонцем перегріта що …

Можна врізатися у пам’ять, можна врізатися у душу Можна плавати в океанах і таки не дістатись до суші Можна вірити тільки в зраду й наражатись лише на вірність Можна завжди хотіти мало й раптом «впасти» в якусь надмірність ❝ Можна дуже хотіти обіймів і не знати як обіймати Можна завжди купити квіти і не мати …

І «Жити в твоїй голові»…як про це писала Земфіра Випадково приходити в сни, потрапляти у денні ефіри Замикати одне із кіл на правій руці…на пальці Бігти босоніж до зір по вимитій морем гальці ☙ «Жити під твоїм ребром» … там всесвітом поміщатись Бути холодним теплом, можливо, крізь сльози сміятись Вриватися вихором в день і ранки …