ріже. не всередині. не сильно.
наче павутиння на руці
ще до тебе я була всесильна
після тебе – тільки манівці
внутрішня заплутаність, нестримність
гордовитість, різкість… що це? стоп!
я від чого прагну захиститись?
від посухи? а чи це потоп?
…
як земля незвідана до тебе
що залита повенями вщент
що була і сонцем перегріта
що страждала від «брудних» оренд
…
як нетиха річка серед лісу
що в природній тоне густині
я до тебе … мов не відбулася
ти ж тепер збуваєшся в мені
…
і часо́м слова твої колючі
погляди холодні і чужі
але що смачніше може бути,
ніж як засинаєш на межі?
на межі ненависті й любові
що до тебе з ними так тулюсь
й потім зі затишшями-шторами
кожен раз, бунтуючи, мирюсь
…
наші ночі завжди високосні
наші ранки дивні і складні
я й не уявляла, що так можна
ким ти, чуєш, посланий мені?!…
…
і якщо прислухатись до тиші, –
навіть «унісони» – маячня
коли ти, мов звір, на тілі пишеш
пристрасті і мрії навмання
…
я до тебе не була такою
я з тобою й не такою буду …
…
…досхочу твою цілую душу
поки ти мої цілуєш груди…
…
24 травня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий