Можна врізатися у пам’ять, можна врізатися у душу
Можна плавати в океанах і таки не дістатись до суші
Можна вірити тільки в зраду й наражатись лише на вірність
Можна завжди хотіти мало й раптом «впасти» в якусь надмірність
❝
Можна дуже хотіти обіймів і не знати як обіймати
Можна завжди купити квіти і не мати кому дарувати
Можна вірити в неможливе і не зважитись на реальне
Можна бути занадто вразливим і нізащо не надто банальним
❝
Можна вирішити, що «досить» та іще кілька років терпіти
Можна дати тому, хто не просить і за це ж таки заплатити
Можна бути удавано щирим, а всередині дуже нещасним
Можна вперше кудись запізнитись, а насправді прийти дуже вчасно
❝
Можна все … й те, чого не можна, (ну, про що так, принаймні, казали):
Не боятися, вірити, знати, і просити, щоб вас обіймали
Довіряти і визнавати, шанс отримати й ним скористатись
Можна йти, якщо вам погано, не вертатись і не озиратись
❝
Бо запасу життів немає, а відстрочене щастя тліє
І нікого не вчили жити і ніхто з нас цього не вміє
Ми вчимося щодня, спочатку, і, повір, це найкраще з прав
Проживати його настільки наскільки ти сам обрав
❝
4 квітня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий