Автор: adminjp

Світла пам’ять, Дивовижна Жінко, Олена Іванів!  ‘ Є люди титани й величність їх дуже тиха Ідуть по життю і несуть у долонях любові Вони не схиляються й наче стають трохи вищі Коли їм життя не дає обіпертися… знову ‘ Є люди магніти, притягнуть і враз обіймають Чи словом чи поглядом, кожного разу щиріше Є люди …

Вирости аж до неба І сонця, нарешті, торкнутись Не робити всього, що «треба» До омріяного дотягнутись ❀ Милуватися дивним світом І ховатись від нього часто Так як вмію, – то так любити І наважитись іноді й впасти ❀ Звісно, вирости аж до неба І за все це не вибачатись Не замовчувати потреби Пробачати і помилятись …

Якби тебе прикріпити до мене Пришити гарно, мов ґудзик на тло На фіолетове небо, зелене Чи на таке, ще яким не було . Якби тебе прикріпити до серця Чи посадити як саджанець в нім Щоб ти звучав, як обвітрене скерцо І був безсонням, або уві сні . якби тебе повкладати як рими у вени, в …

На фоні сліпого дощу Усе виглядає вчасно Ти куриш, а я мовчу І двоє ми трохи нещасні ⋯ Посіяли щось між нами Й самі не дали дозріти Напевно «на все свій час»: Мовчати і говорити Ненавидіти і йти Невірити, довіряти Хотіти, щоб в мене був ти Щоб ти мене також не втратив… ⋯ Ти куриш, …