Світла пам’ять, Дивовижна Жінко, Олена Іванів!
‘
Є люди титани й величність їх дуже тиха
Ідуть по життю і несуть у долонях любові
Вони не схиляються й наче стають трохи вищі
Коли їм життя не дає обіпертися… знову
‘
Є люди магніти, притягнуть і враз обіймають
Чи словом чи поглядом, кожного разу щиріше
Є люди із серцем, що розміром більше ніж всесвіт
І з тими людьми так безпечно мовчати у тиші
‘
Є люди – надлюди … й коли вони нас покидають
То ніби в душі розривається щось назавжди
Нам буде боліти без них і вони про це знають…
Та склалося так, що назавжди повинні піти….
‘
22 вересня 2020 року
Автор вірша – Юлія