Категорія: JP

Вже третій вечір в напівтемряві міркую Навіщо так тобі всесильно довіряла… Чи очі бачили? Чи серце відчувало? Чи те та інше? Я усе зігнорувала… Так мало жінці треба, щоби розтопитись, І оголити щоб і викрити вразливе. Воно ж в момент якийсь так солодко здається “Це саме він і саме я тепер щаслива”… Вже третій день …

Приходь на побачення з квітами, зі свіжими, з нерозквітлими, з весною чи літом в букеті, з букетом, що наче куплети приховує в сóбі, диктує, та так, що ніхто не почує, крім нас ніхто не зрозуміє твій жест і мою ніжну мрію. Приходь на побачення з квітами, зі свіжими, з нерозквітлими з незайманими, зі живими… О, …

Самотність – маленький ключ, Який викидати не хочеться. Коли приховаєш в словах, У погляді ледь просочиться. . У складнощах, по складах Зіграти шматочками правди… І якби не ранила, все ж Ніхто ще її не зрадив. . Самотність. Хіба страшна? То тільки здається, тільки. У посмішці – промінь тепла, На блузі маленькі хвильки. Складки слухняні, мілкі, …

Ніщо не виникає зненацька Ніщо не поринає в нікуди І часто помилки хтось трактує Занадто примітивно: «ми ж люди» . Від спогадів нікуди не дітись Від серця почуття відкріпити… Так легко йти, якщо повернешся… Боятися, проте, відпустити . У мене – ти, у Долі – то примхи Смішні маршрути незрозумілі. Ніщо не виникає зненацька Ні …

Какой ты? да, какой? Ты правильно все услышал. Всю нежность тебе одной строкой. И радость, что выше крыши. Устать любоваться?! Да нет. Зачем? Пускай все сияет красиво. Ты будешь напротив чужой-чужой А я, как всегда, счастливой Не надо в привычки друг друга вникать. И вежливо хлопать в ладоши, Когда каждый раз непослушная прядь Волос соскользнет …