Кажуть «Надія помирає останньою». А я кажу: «Надія трансформовується». Вона змінюється на чітке розуміння ситуації, на вибір на користь себе, на відповідальність за власні рішення і, подекуди, в натхнення. Цей вірш – маленький пазлик з історії, що розпочалася і завершилася в 2020-му. Надії вже немає. Тільки вдячність за те, що відбулося і не менша за …
Автор: adminjp
Евфон (і) я
Автор вірша – Юлія Павлівна Знімала Андріана Гринда Монтувала Вікторія Крапоткіна Зачіска від Оксани Бурнадз Макіяж від Олесі Шенгери
Ніжність
꧂ Зануритись у ніжність – це не гріх Втопитися у ніжності – не зрада А як би сильно ти любити міг? Чи міг би? І не всупереч, заради… ꧂ Сильніше обіймати, коли злюсь Викрикую, кидаю посуд, плачу Коли сумую, чи коли боюсь Чи вибираю щось між сотень значень… ꧂ Чи ти б зумів любити, як …
Непробачений
На першій комі другий наголос зіскочив Танцює в грудях немовний ситий гнів Чому тебе мені цей всесвіт напророчив? Від чого твій ентузіазм аж так зігнив? ‵ Сидіти зараз і гадати: «раптом», «може» То ж забагато буде сліз і якорів Наш корабель так і не збудували, схоже І дуже дивно, він тонув уже й горів… ‵ …
Пригорнися!…
♡ Як тіні глухі розплетуться Й поглинуті будуть пітьмою Чи ті, що любили, зійдуться? Страхами, чеканням, журбою ♡ ♡ Чи вистачить сили зізнатись Що порізно – то вже навряд? Чи вистачить вміння чекати І двічі і тричі підряд? ♡ ♡ І, раптом, глибокої ночі Пірнути туди, де страшніше Пірнути у того, з ким хочеш Ділити …
Падаюча Венера
Мов неосвітлена вулиця – серце • А ти так впевнено, вперто, завзято І ти сміливо і, може, зі злістю Мовчиш про все, що хотів би сказати А ти так знічено дивишся вгору І просиш в неба, немов, «Освіти!» Не знаю я чи зірки заговорять Але послухала б, що скажеш ти Бо стільки здогадок, наче каміння …