На сьомому небі, присвоєнім небі
Торкнутися хмар і від того завмерти
Надпити се небо п’янке наче Феба
Незвідане зовсім, знайомо – відверте
֎
На сьомому небі в дурмані чекання
Та мріянь сміливо страхи відпустити
в нікуди, і в тих найсолодших зітханнях
Промовити щире бажання любити,
Що там же розвіється й стане зірками
Котрі не згорають на сьомому небі
֎
Ось тільки те сьоме – з малесеньким шрамом:
Без мене твоє
І моє вже без тебе…
.
5 вересня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна