Повимазували роти
Позакручуваними словами
Доторкнулись до висоти
Глибини ж не торкнулись так само
░
Повип‘ячували стіни сліз
Хвилювались через жести й вбрання
Хтось букети чорно-білі ніс
Хтось приніс у вазі справжнє кохання
░
І коли зі сцени голос пробив
Так безтактно і здавалося люто
«Починаються, панове, торги!
Приготуйте найпишнішу валюту»
░
То від подиву всі ахнули враз
Й почалося шарудіння в кишенях
Продавалися Стосунки і Час
Гарні ж, правда, незбагненні мішені?…
░
Ох і крику, суперечок було
Ледь до бійки не дірвались панове
А ведучий хутко витер чоло:
«Браво, продано! Прийдіть завтра знову»
░
І поплентався народ до дверей
І топтали чорно-білі букети
А малесенький та хитрий єврей
Замовляв собі вино у буфеті
░
“Дивні, хочуть все й одразу, ну що
Хай так буде, як готові платити
До зими, напевно, все продамо
Час продати точно легше ніж квіти…”
░
В тихім залі плакав білий рояль
Він щовечора звучав так прощально
Мов єдиний знав і правду й мораль –
Кожні з цих торгів, насправді, фатальні…
░
І ніхто з них не повернеться знов
Та приходитимуть інші заможні
Купувати Час, Взаємну Любов
Те, що, зрештою, купити не можна…
.
8 вересня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна