Така неділя – то майже сутінки
Перефразовані не «під тебе»
Такі слова, як маленькі пуп’янки
Що повертають голівки до неба
❦
Така доволі земна, розхристана
Іще з незібраним досі волоссям
Приходить в парк, як до моря, на пристані
Відбути те, що не відбулося
❦
І закриває обличчя квітами
Ховає усміх у білу хустинку
Її душа вже давно помічена
Тобою. Наче якась зупинка
❦
Така неділя, що спека в’їлася
Потоком вітру під сукню літа
Її слова як маленькі пуп’янки
Яких немає кому розкрити
❦
І раз у рік, тут, у цьому просторі
Вона читає вірші для вітру
І раз у рік всім здаються знайомими
Віки її безумовного світу
❦
Якщо ти чуєш: не слід повертатися
Ятрити все, що лише жевріє
Вона й не прагне тебе дочекатися
А просто гарно чекати вміє…
.
8 серпня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий