
доторкнися до моєї блідої холодної щоки
я заплющу очі і вмощуся в твоїй уяві
я читатиму тобі вірші і співатиму рок-балади навпаки
я розгладжу своєю ніжністю те минуле, що досі шершаве
♮
доторкнися своїми губами до моїх обведених самотністю ключиць
запиши на моїх стегнах найкоротші найдухмяніші рими
запротор себе сам в одну з найвишуканіших в’язниць –
моє серце. І хай стане доступним щось недопустиме
♮
колиши мене на своїх помитих фарбами сильних руках
як волосся моє пахне, так для тебе хай не буде стійкішого аромату
покажи мені найфеєричніший початок і найбільший крах
доведи мені, що те, що є між нами, то якраз «кохати»
♮
домалюй мене поза полотном цього вівторка, допиши
увімкни в мені усі можливі й неможливі світила
і пообіцяй мені, що я ніколи не плакатиму, сміши
і не давай мені надто далеко від тебе відходити, хоч як би кортіло
♮
поки цей нерозголошений досі сюжет таки про нас
доки ми кохаємось і обіймаємося без упину
яка різниця, хто і як сприймає чи що подумає про нас?
завтра вони з усього цього не пригадають навіть половини
♮
доторкайся вустами ніжно до моєї блідо-холодної щоки
я обожнюю кожен твій дотик і навіть кожне огидне мовчання
я читатиму тобі вірші і співатиму рок-балади навпаки
доти, доки Бог не дізнається про наше з тобою існування
.
10 серпня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий