‵
Боже, як же тобі донести
Що мій світ – це ти й більше світу – ти?
Догукатися як, довести
Що мій біль – це ти і мій лік – це ти?
‵
Бо назустріч тобі ніжно рветься
Ледь розкрите, роз’ятрене, свіже
Прокидається з сонцем, снується
І звучить голосніше за тишу
‵
Почуття пробивається, чуєш?
Як тобі донести, що сказати?
Я на камеру вкотре сміюся,
Від безсилля б уже завивати…
‵
Боже, як це тобі довести?
Подивися, навиворіт серце
І це серце заповнюєш ти –
Сміх і жести, характер із перцем
Впертість, сила, напруга і гарт
Мужність, пристрасть
І ніжність і творчість
Де ж набратися стільки терпцю
Дочекатись тебе, найдорожчий?…
‵
Знов дощів налило через край
Наче небо складає офіри…
‵
То яким же «люблю» має бути
Щоби ти в це нарешті повірив?…
.
01 липня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий