⌑
Я з тобою не раз прощатимусь
Повертатиму, повертатимусь
Вибачатиму, пробачатиму,
Ми не раз один одного втратимо
⌑
І не два, заплетемось у відчаї
Відчайдушні, мабуть, недосвідчені
І не три, на порозі мінливого
Я щаслива до тебе щасливого
⌑
Ми блукатимемо, озираючись
Один в одному ледь розбираючись
Один одного знаючи краще
І приймаючи все, як є, натще
⌑
Ми вчетверте збудуємо стіни
І поділимо на половину
І помножимо і розійдемось
Геть загубимось, вкотре знайдемось
⌑
Аж уп’яте зашиті глибинами
Трохи втомленими і невинними
Доповземо до точки кипіння
Де слова – не пусті, повноцінні
⌑
Де обійми міцні і зі змістом
Де не хочеться в душу залізти
Але в душу нарешті впустити
І любити уже, так любити
⌑
…а сьогодні я вперше прощаюсь
І в думках, мов дитя, притискаюсь
І тремчу, капризую та злюся
Тільки вперше… чого ж я боюся?!
⌑
Час травмує, лікує і тішить…
Імена, що на різних афішах…
Почуття, що на різних орбітах…
Попрощатись, аби полюбити…
⌑
Вдруге, втретє, вчетверте і вп’яте
Щоби потім тебе обійняти
Щоб важливе нарешті почути
Й незбагненне на пару збагнути
⌑
…я сьогодні з тобою прощаюсь
Відпускаю, хоча ще тримаюсь…
Та рахую уже до п’яти…
Загуби мене, щоби знайти…
.
21 червня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий