
ღ
Як же насправді буває потворно
Довго тримати тебе в голові
Вірити наче ми здатні повторно
Бути в старому настільки нові
ღ
Як же буває непросто навмисно
Гріти любов’ю холодні зірки
В лоні напнеться чекання і трісне
Ніч пошматує тепло на рядки
ღ
Голосно крикну, і зціпивши зуби,
Схоже, нарешті, тебе відпущу…
Стихне усе: від «люблю» аж до «любить»
В звуках зігрітого літом дощу…
.
21 липня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий