Емоції словами

ЛЮБОВІ стане на всіх

Жадану

Чи бувають «маленькі» ув’язнення?

Як рахують «м’які» та «короткі»?

І скажи чи когось насторожило

Як ми чемно вдягнули колодки?

Як ми стали раптово безвільними

І недумаючими й сліпими

Але, зрештою, ми були вільними?

Чи ніколи не звались такими?

Знаєш, іноді, в пошуках значення

Забредеш у чужі таємниці

Потім знічено просиш пробачення

Але молишся «хай не здійсниться»

Чи бувають гріхи доброчесними?

Коли правди заради чи світу

і на плечі лягають «почесними»

саме ті, за які б їм горіти

чи бувають люди маленькими?

І де вони люди великі?

Нащо воля набрана жменьками,

А герої і досі безликі?

Той папір, що усе це витримує

Буде згодом найдовше горіти

А історія вляжеться римами

І напевно почне говорити

Але поки що маємо виклики

тільки внутрішні, значно страшніші

а ще віру, що той, хто нас витворив

врешті-решт нас із цим не залишить…

.

16 квітня 2020 року

Автор вірша – Юлія Павлівна

Автор зображення – невідомий

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *