Жадану
…
Чи бувають «маленькі» ув’язнення?
Як рахують «м’які» та «короткі»?
І скажи чи когось насторожило
Як ми чемно вдягнули колодки?
…
Як ми стали раптово безвільними
І недумаючими й сліпими
Але, зрештою, ми були вільними?
Чи ніколи не звались такими?
…
Знаєш, іноді, в пошуках значення
Забредеш у чужі таємниці
Потім знічено просиш пробачення
Але молишся «хай не здійсниться»
…
Чи бувають гріхи доброчесними?
Коли правди заради чи світу
і на плечі лягають «почесними»
саме ті, за які б їм горіти
…
чи бувають люди маленькими?
І де вони люди великі?
Нащо воля набрана жменьками,
А герої і досі безликі?
…
Той папір, що усе це витримує
Буде згодом найдовше горіти
А історія вляжеться римами
І напевно почне говорити
…
Але поки що маємо виклики
тільки внутрішні, значно страшніші
а ще віру, що той, хто нас витворив
врешті-решт нас із цим не залишить…
.
16 квітня 2020 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор зображення – невідомий