Глибина реальності
(Родимки на Сонці)
Ти ж можеш так ніколи й не дізнатись…
А треба…так, чи треба? І для чого?
Ми вкотре перетнемося у світі
«То й що?!»… і не відбудеться нічого
А знаєш, це доволі дивні речі
Не дати тому вирватись на волю
Бо почуття, то кажуть, небезпечно
Є важливіше дещо: знаки, долі
І взагалі довкола стільки правил
Стереотипів, норм і попереджень
що іноді неначе мимоволі
всередині бунтують кілька речень:
про те, що ти для мене особливий
що погляд твій і голос – насолода
про те, що на словах лише смілива
а в тілі за законами природи
ховається нестримне хвилювання
водночас із бажанням бути поряд
ах, так, пробач, ну ось, я знов забула:
«а як про все це завтра заговорять?»
І ще дивніше, що на те зважаю
Бо в принципі до осуду байдужа
Напевно ти настільки особливий
Що я на себе вже й не схожа дуже
І дивлячись тобі у вічі вкотре
Я мрію потай…щоби ти дізнався
Наскільки ти для мене особливий…
І хочу як, щоб ти таким зостався…
10 вересня 2019 року
© Юлія Павлівна
Автор фото невідомий
я аж розплакалась… )))