
Всередині надто коїться і надто несамовито
Не рана, тож не загоїться, та буде собі ятритись
І кожної миті при зустрічі
Закована тактом у тілі
Ця пристрасть проситиме помочі
Щоб взяли її, зрозуміли
Чи просто, хоча би, без осуду
Вдались до сліпих діалогів
Тій пристрасті треба не жевріти, –
Горіти…спалити пороги
І п’яними барвами дотику
Вмоститися на твоїй шкірі…
О, Боже, всередині коїться
І геть без відчутної міри
Терпка, непідвладна, бунтуюча
То леститься, то вислизає
Та ти не турбуйся, я втримую
Загрози для тебе немає
…бо вщухне, їй нікуди дітися
Хіба що від тебе подалі
Хоч рідко іще накрапатиме
У гарні слова і зухвалі
Всередині пристрасть коїться
Їдка й невідома досі
І просить до неї прислухатись
І відповісти їй просить…
30 серпня 2019 року
© Юлія Павлівна
Автор фото невідомий