Ти так легко відпускаєш людей
Значно легше, аніж птаха із клітки
І зникають люди в прірвах в тобі
Хтось повільно, хтось яскраво і швидко
❜
Ти так легко відпускаєш, а шрам
Кожен шрам від відпускань тих лікуєш
І доводиш: то не ті і не там
І що їх ти вже й не так потребуєш
❜
Перекочуєш з пустелі в моря
Клапті гір, чи русла зміщуєш вліво
І якщо би хтось іще пізнавав,
А яким ти є, було б лиш «сміливим»
❜
Ти так легко покидаєш краї
Континенти цілі ласки й любові
І повторюєш, як праведно чиниш
Не вертаючись нізащо ні знову
❜
Ти так легко відпускаєш людей
Але мовчки просиш втримати вчасно
Поки серце за краї добреде
Поки в тім геройстві зовсім не згасне
❜
Чи так легко ти мене відпустив?
Чи в думках приходиш тихо щоночі?
І лякаючись своїх почуттів,
Просто дивишся і в душу і в очі…
❜
Так, приходь, сідай, дивись, говори
Але, чуєш, не барись обіймати
… Дуже легко відпускати людей,
Окрім тих, кого так складно тримати …
❜
На папері, в голові … резонанс
А реальність має менше ніж треба
Так, приходь і пам’ятай, що втікати…
Ти до мене можеш навіть від себе …
.
5 червня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий