Перш ніж сісти писати цю статтю, я відкрила нотатку Вікіпедії про острів Балі, запустила в Youtube аудіо з назвою “Bali Relaxing Music”, налила в бокал вина, гарно виклала на тарілці улюблені тістечка, і…зупинилась.
До слова, я ніколи не була на острові Балі і взагалі на жодному з островів. Але вже добрих років десять, на запитання “Куди б хотіла поїхати відпочити?”, – я спершу відповідала “на Бора-Бора”, потім “Мальдіви”, “Маврикій” і нарешті до моїх фантазій про ідеальний відпочинок приклеїлася солодкава назва “Балі”. О, так, усе туристично гарно складено: кольорові картинки з написами про обіцянки раю на тому краю світу, інтонаційно правильні тексти про кричущу необхідність скористатися “гарячою” чи пак “палаючою” путівкою певного агентства. І я на це купуюсь. Певні обставини перешкоджають піддатися настільки, щоб відрязу вийшовши з маршрутки по-дорозі на роботу, попрямувати в один з офісів тур-оператора. Але в свідомості якийсь маленький черв’ячок нашкрябує на стінах мого спокою кучеряве речення про те, що я іще там не була.
Погоджуюсь, подорожі – то найефективніший лік від рутинності, а ще хороший інструмент для того, щоб підкріпити власний внутрішній ресурс. Але ті, хто вигукують прикольні рекламні слогани, навряд справді цікавляться тим, щоб запропонувати необхідне саме мені. Зазвичай, використовуються хороші дієві словосполучення. І тут ніяк без масовості. Щоб бути частиною чогось великого і глобалього, ти маєш сприймати це велике та глобальне за своє власне.
Ну ось, знову відволіклась. А початкова мета була: написати про внутрішній спокій. Про баланс бажань і сил для їх здійснення, які свідчать про психологічну рівновагу і самоприйняття кожного. Просто коли закривала одну з вкладок, спливаюче вікно з нехитрим яскравим пейзажем пообіцяло мені і цю рівновагу і ці сили десь далеко від дому за кілька сотень доларів.
І відразу запитала себе: це те, що чого я справді хочу? Чи це те,чого я не можу дозволити собі хотіти? А потім смішний потік запитань: я не можу дозволити собі цього хотіти через недоступність? Чи може я не хочу цього, бо це модно ( і кожен поспішає іронічно додати “Тю, Одеса? Що ти в ній знайшла?”). Та щось та й знайшла. Тому, що шукала. Справді шукала свої ідентичні враження і відчуття від того, що обрала і реалізувала сама.
Відпочинок на острові Балі сьогодні – це щось не захмарно дороге та недоступне. Але зараз я впевнена, що це не те, чого я хочу. І благо, що я чітко знаю, чого бажаю.
Відтак, бажаю вам, замість панічного планування надцятої з відпусток, через перевтому чи нудьгу, (які в одному з тих “раїв” просто ставляться на утримання), – приділяйте час кожного дня для самоприслухання. І тоді на фоні підсилення вашої внутрішньої гармонії дуже гарно зазвучать ваші справжні бажання.
Пізнавайте себе! Довіряйте собі!
З любов’ю, Юлія Павлівна!
P.S. Музика Балі для підсилення приємних емоцій.
Автор: Julia Pavlivna
о так, це дуже важливо навчитись прислухатись саме до своїх бажань )) я тільки вчуся цьому мистецтву )