꧁꧂
Колись ти будеш мене любити
Колись ти будеш і будуть квіти
Ранкові кави, нічні розмови
І грона пристрасті знову й знову
꧁꧂
Не дорікнеш, не спотвориш істин
Тобі не буде зі мною пісно
Ні прісно навіть і вже не кисло
І ти любитимеш гучно, стисло
꧁꧂
А ти любитимеш до і після
Коли звучатиме інша пісня
Коли навколо все нецікаве
Коли дивитимуться лукаво
꧁꧂
А ти любитимеш … ти вже любиш
А може дужче і ніжно й грубо
Але відкрито і дуже щиро
Я відчуваю … і я в це вірю
꧁꧂
Терпцю ще трішечки наберися
Люби мене і прошу не злися
Коли я всоте перепитаю
«Ти мене любиш? Я сумніваюсь» …
꧁꧂
Люби мене, обіймай щоночі
І зазирай в мою душу, в очі
І ледь зворушено посміхайся
Люби й про це мені зізнавайся
꧁꧂
На тло зими на світанки літа
Чи на полотна осінніх квітів
Хай розсипаються ті слова
Якими б ти мене цілував
꧁꧂
Люби мене, бо ж так мало треба
Щоб ти у мене, а я у тебе
Хай ллються наші з тобою дні
Люби мене і твори в мені
.
29 травня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Авто фото – невідомий