Ці паперові кораблі тонули гарно
Гроза добряче барабанила по них
Ці непромовлені слова були вульгарні
Але який же вимальовували штрих
.
Ці темні плями на небесному світилі
Ранкові райдуги і блискавки нічні
Коли ти скручуєшся на краєчку ліжка
Й шепочеш тому, хто не чує, «відчини»
.
Ця геометрія спазмуючого болю
Ці сумування за тобою, вечори
Коли сама собі здавалася німою
Коли з грудей неначе рвалися вітри
.
Мені п’ятсот разів хотілось подзвонити
І 5 мільйонів снів наснилося про нас
Про те, що я готую, ти даруєш квіти
Що все занадто добре навіть без прикрас
.
Мені десяток митей різали, кололи
Я сумувала, я журилась, я пила
Бо до сьогодні ще не зовсім розумію
Коли ти в мене був, чи в тебе я була…
.
Так гарно й лагідно тече між пальці літо
А я по-трохи переписую весну…
Ці паперові кораблі тонули гарно
А я нарешті вже без тебе не тону…
.
5 липня 2020 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий