Червневі. ІІІ

Поговори зі мною, трошки, хоч про щось.

Потеревенимо про карантин, про зміни.

Давай поділимося, що кому вдалось,

про нероботу, про відпустку, вітаміни.

.

Про гарні фільми і впізнавані пісні,

про ті рекорди, що ніхто не зарахує.

Поговори зі мною про свої думки,

про щось, що вже тебе, напевно, не турбує.

.

Заговори…я неспокійна, я тремчу

і ще дивлюсь тобі у вічі, наче в тишу.

Поговори зі мною, трошки, я прошу.

Чи на півслові може ти мене залишив?…

.

А я тулюся до стіни твоїх мовчань

і мерзну дуже, хоч сама спроможна гріти,

і відчувати й розуміти і не йти,

і говорити, говорити, говорити…

.

Ти добре знаєш, – я обожнюю слова,

бо що у дотик не вкладеш, рядками ляже.

Коли мовчать, то відбуваються дива.

А ще – трагедії, як хтось чогось не скаже..

.

Поговори зі мною…просто говори,

а я тонутиму у голосі твоєму.

І хай звучить гучніше аніж всі страхи

і додає пласкій реальності об’єму.

.

Заговори, а я нарешті помовчу

про дощ у Львові, про безсоння і про літо.

І про маленьку таємницю…ту яку

 словами тільки дуже важко пояснити…

.

21 червня 2020 року

Автор вірша – Юлія Павлівна

Автор фото – невідомий