Чоловікові непросто.
Коли приходиш, сідаєш навпроти і говориш…просиш…вимагаєш…зізнаєшся йому: «Піклуйся про мене, будь ласка». Потім починаєш говорити, говорити про те, що ти готова та готова до чого. Говориш, говориш про те, що можеш йому дати. А, виявляється, можеш дати все. «Тільки прийми!», – дорікнеш.
Чоловікові непросто.
Він знає, що ти сильніша. Але не завжди знає чи із цим впорається, не знає як із цим впоратися. Та дивиться на тебе, як на почуттєве стихійне лихо, бо саме так йому здається у цей момент. А від лих слід оберігатись. Тому сидить незворушний та будує в голові план відступу, одночасно, закидаючи у вогнище твоїх почуттів, каміння відчуження. Твої емоції проникають в його страхи. Бо ти сильніша. Та він поглядом благає: «Пам’ятай про це», «Не дай мені зруйнувати».
Чоловікові непросто.
Як і тобі, зрештою.
Так і бовтаєтесь двоє у цьому морі непростоти. І кожен потребує чогось щирого та невмирущого. Та кожен дає цьому різні назви. І через назви, що різняться, тим так важко буває обмінятися.
Чоловікові непросто.
Бо історія вчить, що жінка сильніша.
І певно через те, а чи не зовсім, у тягучій буденності, чоловік розучився вирізняти з усіх почуттів жінки одне, найважливіше, – що її силою є Він.
31 травня 2020 року
Автор тексту – Юлія Павлівна
Автор картини – невідомий
Геніально!!
🤗🤗🤗
дякую!🤗