Я можу бути трішечки гіркою
Солодкою, нестерпною, терпкою
Я можу бути вітром, буревієм
Поскаржитись «не хочу» чи «не вмію»
Я можу поміститися в долоні
Чи лити сльози чисті та солоні
Я можу посміхатися, мовчати
Знаходити, творити, обирати
Я можу ледь від неба відштовхнутись
До тебе, любий, ніжно пригорнутись
І втишитись і вже не метушитись
Пірнути в тебе, в то̀бі загубитись
Я можу, звісно, я усе це вмію
І так багато ще про що я мрію
І так багато я уже здійснила
та знав би, що дає насправді крила…
Любов, твоя любов, любов до мене
Або кохання пристрасне, шалене
То не важливо! Все, що серце гріє
Що втілить, потім знов народить мрію
Я можу все, допоки я кохана
Прочитана, свавільна чи слухняна
Допоки ти даєш такою бути
Допоки говорю і я почута
Я можу все. Я жінка, я цариця
І стільки ще всього в мені таїться
І скільки ще всього тобі відкрию
Підтримаю, довірюся, зігрію
Я жінка поряд з справжнім чоловіком
Приборкана, підкорена чи дика
Та справжньою наза̀вжди залишаюсь
Коли все знаю і коли вагаюсь
Коли приходжу й нишком так горнуся
Коли смілива і коли боюся
Коли поступлива, коли мінлива
Коли сумую і коли щаслива
Не знаю, чи я зіткана зі світла
Але сьогодні вкотре я розквітла
І ще мільйон разів таки розквітну
Чи надто буйно, а чи непомітно..
Я можу бути різною і буду
Як справжній катаклізм чи восьме чудо
Тендітною, нестримною, терпкою
Я можу бути трішечки гіркою…
Я можу?!
Ні, я є. І це прекрасно
Буває, несміливо, але вчасно
Незграбно, і подекуди ще смішно
Але так відчайдушно, так розкішно…
Я дівчинка, що дзвінко так сміється
Я дівчина, котрій усе вдається
Я жінка, котра здатна «запалити»
А ще любити, як ніхто, любити…
9 березня 2021 року
Автор вірша (на фото) – Юлія Павлівна
Автор фото – Наталія Дудич