Прикипіти до ржавого спогаду
Чи додолу сповзти наче штори
Всі слова будуть геть недоречними
Ті, що зовсім байдужий говорить
‵
До стіни, наче тіні, тулитися
І не плакати тільки тужити
А чи сліпо на світ надивитися
Бо без тебе життя ще прожити
‵
Бути вільною, геть незалежною
Надихати, або надихатися
А складніше – то бути безмежною
Але завжди у рамках триматися
‵
І у прірви впадати, не плачучи
І сміятись у вічі знайомим
І щоранку тобі пробачати те
Що живу з цим сердечним надломом…
.
19 серпня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий