Чи ти знаєш якою глибокою може бути втома від чекання?
Коли кожен день ти не вибираєш її, але носиш мов ошатне вбрання
Чи ти знаєш як це з усієї сили триматися за почуття?
Ігнорувати сю сформовану реальність, здоровий глузд і передчуття
♮
Чи ти знаєш як тиша колеться, коли я на самоті?
Коли діалоги зі собою і занадто довгі і занадто пусті
Та вечір, співчутливо кривиться, заглядаючи у вікно:
«цікаво скільки в неї ще поміститься, поки стане нарешті всеодно…»
♮
І усі мої кольорові спогади більше схожі тепер на руїни
Шкода, що вони між нами не діляться, хоч по чверті, а краще наполовину
Шкода, що я підбираю слова, щоб виправдати твою відсутність
Хоча в свідомості вже позатирала терплячістю шрами від жахаючої суті
Суті всієї цієї історії про нас, що існує в моїй лише голові
Що не висихає від літньої спеки та часу і малює сюжети нові
♮
Якби ти тільки міг уявити якою глибокою буває втома від чекань
Коли ніхто вголос не вимовить: «він не повернеться, перестань…»
І обійме мене та обійматиме стільки, скільки мені того буде треба
Щоб я за раз переросла цей біль і не вростала всім серцем у тебе
і обійматиме мене стільки, скільки я цього потребуватиму, скільки буду просити
та віритиме моїм усім стражданням і не намагатиметься цього змінити
♮
бо якщо від любовей зрікаються, то швидше за все це не любові
справжня любов перевтілюється, а не народжується раптом знову
справжню любов не вимолюють, вона сама знає, коли прийти та піти
і між тими, хто любив по-справжньому ніколи не вдасться спалити усі мости
♮
і потрохи мирячись із тим, що ти пішов з мого життя назавжди
я б хотіла іще якийсь час не знати цієї страшної для мене правди
а ще би хотіла щоб зараз хтось дав мені оплакати цю втрату
і ні на секунду… ні на секунду… не переставав мене обіймати….
.
30 липня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор скульптури Роман Домашич
“Той, що оселився в пам’яті твоїй”