«А як тобі жити з його іменем?»…звикаєш….
Коли з нього починається день, коли день перегортаєш
Як стиглий аркуш паперу долілиць
Бо кожне слово про нього має тисячі облич
𝄪
Як тобі витримувати це літо?
Не говорити про нього, не будити
Не занурювати пальці в неслухняне волосся
І робити вигляд, що все не минуло, а взагалі здалося
𝄪
Як тобі святкувати без нього цю вервицю свят?
Кому ти кажеш про спогади, які тобі болять?
До кого тулишся, із чиєї чашки п’єш?
Кому дозволяєш себе любити,
Відповідаючи на «я люблю тебе»
«так, авжеж»?
𝄪
Як тобі з його іменем, з його дотиком, поглядом, словом?
Як ти поміщаєш волю в кулак, перетинаючись із ним випадково?
Скільки часу оплакуєш цю зустріч на вулицях міста?
Як не даєш цьому болю надто глибоко в тебе залізти?
𝄪
Як тобі жити з його іменем на вустах?
Коли є страх його забути і не забути ніколи є страх?
Я побуду з тобою, я про все це болітиму теж…
Бо, раптом, коли його ім’я ти забудеш, то саме моє в ту хвилину знайдеш…
𝄪
Люблю…
.
29 липня 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий