*Моєму чоловікові присвячується
❦
Найкоротша моя опівніч
Догорить, але не заснути
Ти так близько, що трохи страшно
І в душі: «та ж не може бути!»…
❦
Ти так щиро і так відкрито
Ти так терпиш мою недовіру
Обіцяй, що мене не скривдиш
Підкажи, чи тому я вірю
❦
Дикий страх, мов під мозолями
Натирає бажання вміти
Не жахатись цього щоразу:
ні «люблю» твого, ні півсвіту,
що даєш, а не обіцяєш
не зірки, але дні в долоні
і помітила дещо, знаєш
сльози ллються, та не солоні
❦
правду кажуть – від щастя плачуть
правду кажуть – усе буває,
ти так близько, що трохи страшно
що, як раптом, тебе немає?!
❦
Ти так щиро і так відкрито
Плавно так і несамовито
Все прийняв і не поспішаєш
Ні закрити мене ні відкрити
Просто є…обіймаєш і любиш
І повторюєш бездоганно:
«Там де двоє, немає інших,
Як ні «пізно» немає, ні «рано»….
❦
03 лютого 2021 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий