Мов неосвітлена вулиця – серце
•
А ти так впевнено, вперто, завзято
І ти сміливо і, може, зі злістю
Мовчиш про все, що хотів би сказати
А ти так знічено дивишся вгору
І просиш в неба, немов, «Освіти!»
Не знаю я чи зірки заговорять
Але послухала б, що скажеш ти
Бо стільки здогадок, наче каміння
Докупи зібране. Й маю нести?
Давай без горя і без поклоніння!
Куди ти хочеш насправді прийти
По неосвітленій вулиці серця?
•
Здається, щастя від нас утекло
Та крихта віри у грудях напнеться
Хоч серце вже не шукає тепло…
•
І ти так впевнено, вперто, завзято
З моєї вулиці, раптом, звернув
Та запитав чи я буду чекати…
” – Я би чекала, якщо би ти був…”
•
13 листопада 2020 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий