Мені́ треба йти…
🎼
Ключі і брелоки в урну!
Вмоститися в світі, реальному, без прикрас.
Мені́ треба йти! Без права на «зупинитись»,
Без фантазій, ілюзій, надії, що про запас.
🎼
Якби сильно не билось серце, спокійним буде,
З кожним кроком все далі й далі від тебе, нас.
Хтось гукне, хтось зааплодує, хтось просто мовчки
Замугикає від нудьги солодкавий джаз.
🎼
І дивитимуться на мене, близькі, знайомі,
І твої і мої минулі та помилки…
А мені треба йти … тому хай вже сьогодні будуть
до глибин і тобі останні мої рядки.
🎼
Я радію, що кожен крок мій звучить як нота.
Може, згодом, ти, все ж, присвятиш мені світи…
🎼
Я вже не поряд, не за тобою і не навпроти…
І лиш в десятку найкращих віршів у мене ти…
🎼
10 листопада 2020 року
Автор вірша – Юлія Павлівна
Автор фото – невідомий
… відгукнулось