Ця фраза “зачепила” мене вже давно. Я почала шукати автора. Цитата із книги психотерапевта Берта Хеллінгера «Порядки любові».
Гадаю, багатьом знайоме відчуття злості на іншу людину. Таке переживають у стосунках. І злість, направлена на партнера, здавалося б, має просте пояснення, причину: зрада, обман, байдужість, непоступливість, неуважність, нехтування, скупість, нечутливість, холодність і т.д. Список буде нескінченним, якщо просити описати причини злості.
Стосунки, які завершені формально можуть тривати чи не завжди. Партнер залишається в думках. При спогадах виникають неприємні відчуття, але тим не менш, згадки про нього – це частина теперішнього життя. Це заважає, приносить дискомфорт.
Берт Хелінгер пояснив, що сердиться той, хто щось винен партнеру. Він описав злість, як форму захисту від власної вини.
При розлученні чи розірванні стосунків, за злістю та гнівом дуже часто ховається біль та печаль. Якщо двоє партнерів піддадуться власній печалі про те, що нічого не вийшло, не скалося між ними, то надалі зможуть спокійно сприймати один одного. Якраз під час розлучення дуже важливо пережити цей глибокий біль і виплакати його.
Партнери, буває, шукають провину в діях чи бездіяльності іншого саме для того, щоб уникнути цього болю. Але головна таємниця у тому, що той хто визнає і переживе цей біль, – стане справді вільним від нього.
❣
Злість буває різною, адже, має різне коріння.
Злість по-різному виражається і може не лише знесилювати, але й давати сили.
Злість сили. Коли хтось нападає чи вчиняє стосовно вас несправедливо, ви маєте вагомі підстави відчувати гнів та злість. Але вони дають силу, щоб захиститись. Така злість спонукає до дій і розчиняється відразу після того, коли досягне своєї цілі.
Злість від недостачі. Людина злиться, тому що розуміє, що не отримала того, що хотіла чи мала отримати, того, що не вимагала і не попросила, а могла це зробити. Така заміна власних дій на злість є результатом чогось нездійсненого у парі. Вона паралізує і часто керує людиною дуже довго.
Така злість може виникнути і як захист від любові. Замість того, щоб виразити своє почуття, людина злиться на тих, кого любить. Коріння цього у дитинстві, коли не навчили виражати почуття чи забороняли це робити.
Злість провини. Іноді люди сердяться на когось, тому що вчинили несправедливо з цією людиною чи завдали їй шкоди, але не хочуть цього визнати. Цією злістю вони захищаються від наслідків власної провини. Така злість паралізує і робить слабким.
Злість вдячності. Виникає тоді, коли хтось дає комусь настільки багато, що інша людина не може дати стільки натомість чи віддячити. Злість заміняє прийняття і вдячність, перетворюючись у докір (наприклад, як у стосунках батьки-діти). Переростає згодом в депресію, або проявляється печаллю. Проте, однозначно паралізує та спустошує.
Чужа злість. Деякі почуття люди переймають від інших. Якщо, наприклад, мати сердиться на батька, але придушує в собі це, злість на тата може проявитися в дитини. Іноді така злість може навіть змінювати напрямок. Коли дочка, яка перейняла злість мами на батька, в дорослому житті направить її на свого чоловіка. Це буде критично для стосунків. І, надто часто, будуть незрозумілими, як для чоловіка так і для жінки, походження та причини такої злості.
❣
Що я тобі такого зробив, що я так сильно на тебе злюсь?!
… Як мінімум, не зрозумів почуттів, як максимум – власних…
Це запитання звучить дуже навіть поетично, як на мене. І здавалося б, приховує у собі якусь надто складну загадку. Але ключ, як завжди, десь між розумом та серцем, у балансі прийняття та відторгнення, пошуку та усвідомлення.
Стосунки – це …
Ви можете продовжити фразу. Ви маєте розпочати з неї і поступово рухатися до себе. Бо від вашої присутності в стосунках залежить скільки вони триватимуть і якими саме вони будуть.
Я бажаю вам чути себе та усвідомлювати і приймати почуття, які вас наповнюють, щоб бути близькими.
З любов’ю!
Психолог Юлія Павлівна ღ
Автор фото – Юлія Павлівна