Апостол моєї віри.
Носити сповідь в кишені,
Любити у тобі звіра,
Чорну віру, страхи зелені.
Не бавитись так невміло,
Набавитися доступним,
На душу міняти тіло,
Аж поки прийдуть наступні.
У вигин сліпої сили
Потрапить сльоза випадково,
Скажи, як тобі незручно,
Що ці почуття надлишкові.
І тінь до щоки торкнеться
І струмом ударить двічі.
Я в тебе іще б не дивилась,
Ні в душу, ні в серце, ні в вічі.
А потім…життя поскладає
Правдиве на плити часу,
Носитимеш кожне слово
Моє…мов якусь прикрасу.
Апостоле, не спізнися
Любити…чи відпускати,
…я в тебе іще б не дивилась…
…я йшла би тебе обіймати…
.
18 лютого 2020 року
Автор вірша, автор фото – Юлія Павлівна